Зав. відділенням №14 ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка

Кудренко Я.В.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) – порівняно рідкісний, але небезпечний для життя розлад, пов'язаний з прийомом психотропних препаратів, переважно антипсихотиків (нейролептиків). ЗНС спостерігається не тільки в психіатричній практиці, він може зустрічатися у пацієнтів з будь-якою патологією, а також у здорових осіб у випадках призначення їм нейролептиків.

Крім того, ЗНС може спостерігатися і при призначенні інших дофамінподавляючих препаратів або при відміні прийому агоністів дофаміну. Крім нейролептиків, злоякісний нейролептичний синдром може виникати внаслідок прийому таких засобів, як метоклопрамід, дезипрамін, дотіепін, літій, фенелзін, тетрабеназин, резерпін, амоксапін, флуоксетин, кокаїн, амфетамін. https://ru.wikipedia.org/wiki/Злокачественный_нейролептический_синдром

Розлад було вперше описано J. Dеlау і співавторами в 1960 році у пацієнтів, які отримували галоперидол, хоча подібні спостереження зустрічалися і раніше - приблизно з 1956 року, майже відразу після введення антипсихотиків в клінічну практику.

Заступник головного лікаря з медичної частини Муц О.М., керівник центру завідувач відділення №21 доктор медичних наук Гнатишин М. С., асистент Марункевич Я. Ю.

Наявність супутньої соматичної патології при шизофренії суттєво знижує ефективність терапевтичних та реабілітаційних заходів. Окрім необхідності враховувати фізичний стан хворого при визначенні схеми та доз антипсихотичної терапії, необхідно враховувати варіанти взаємного впливу ліків, призначених для лікування шизофренії та супутніх соматичних захворювань. Слід мати на увазі зміну клінічної картини захворювання під впливом супутньої соматичної патології, а також потенційну небезпеку загострень не лише основного, а й супутнього захворювання і пов’язану з цим необхідність системної терапії одразу двох видів патології – психічної та соматичної.

Заступник головного лікаря з медичної частини Муц О.М., керівник центру, завідувач відділення №21 доктор медичних наук Гнатишин М. С., лікар-психіатр Буздиган О.Г.

Обсяг діагностичних заходів при шизофренії визначений нормативними документами, в ряді випадків проводиться без урахування важливих клініко-функціональних аспектів, в тому числі й тих, що мають безпосередній вплив на тривалість та ефективність лікування. Оптимізація застосування існуючих схем лікування шизофренії є перспективним напрямком удосконалення лікувально-профілактичних заходів при цьому захворюванні. Вона дозволяє суттєво збільшити ефективність терапевтичних та реабілітаційних заходів без додаткових витрат, а також забезпечити максимальну стандартизацію лікування. Перевагою оптимізації існуючих терапевтичних схем є також більша дослідженість можливих побічних ефектів та ускладнень, і, відповідно, більша безпечність застосування.

Заступник головного лікаря з медичної частини Ковальська Л.А., керівник центру, завідувач відділення №21, доктор медичних наук Гнатишин М. С., завідувач відділення №10 Ольхова М.Г.

Важливим індикатором соціального функціонування індивіда є спосіб життя. Хворим на шизофренію в силу глибоких особистісних змін, спричинених захворюванням, притаманні несприятливі варіанти способу життя (зниження уваги до власного здоров'я, нехтування правилами догляду за собою тощо), що також утруднює їх соціальну адаптацію. Враховуючи це, нами було досліджено такі важливі аспекти способу життя, як поширеність тютюнової та алкогольної залежності, а також особливості харчування хворих на шизофренію.

    Заступник головного лікаря з медичної частини Ковальська Л.А., керівник центру, завідувач відділення №21, доктор медичних наук Гнатишин М. С., завідувач відділення №10 Ольхова М.Г.

Дослідження стану індивідуальної системної інтеграції біопсихосоціальних особливостей хворого за допомогою функціонального діагнозу дає можливість якісно оцінити особливості шизофренічного процесу в контексті патодинамічного, психологічного і соціального компонентів, що дозволяє визначити повноту пристосування хворого до оточуючого середовища.

При оцінці варіанту внутрішньої картини хвороби було встановлено, що гармонійний тип ВКХ при тривалому перебігу шизофренії не виявляється. Натомість, найпоширенішим серед дослідженого контингенту виявився анозогностичний тип ВКХ, який характеризується запереченням наявності у себе психічного захворювання; причому хворим на шизофренію притаманний не дисимулятивний підтип анозогностичного типу, коли хворий усвідомлює свою хворобу, але з тих чи інших міркувань прагне приховати її, а власне анозогностичний, який проявляється неможливістю критичної оцінки свого стану і відсутністю усвідомлення хвороби.

Лікар-психіатр 15 відділення А.В. Кобець, завідуюча 15 відділенням Л.В. Маринюк, заступник головного лікаря з медичної частини Л.А. Ковальська

Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка

Сон – це фізіологічний стан організму, що регулярно повторюється, легко зворотній і характеризується відносним спокоєм, а також значним підвищенням порогу реакцій на зовнішні подразники.

Лікар-психіатр 15 відділення А.В. Кобець, завідуюча 15 відділенням Л.В. Маринюк

Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка

Алкоголізм – це захворювання, викликане систематичним вживанням спиртних напоїв, що характеризується патологічним потягом до них, розвитком психічної і фізичної залежності. У випадках тривалого перебігу хвороба супроводжується стійкими психічними, неврологічними, соматичними і соціальними розладами.

Завідувач 12 від. Скорук О.В., лікар-психіатр 12 від. Полевода Ю.В.

В даний час існує багато робіт, в яких висвітлюються проблеми стигматизації і порушення прав людей іншої національності, релігії, сексуальної орієнтації, визнається наявність стигми у людей з важкою соматичною патологією - СНІДом, онкологічними захворюваннями, у інвалідів, а також у осіб з фізичними недоліками. Разом з тим можна сказати, що стигма психічно хворих займає серед них центральне місце.

Завідувач 21 від. Гнатишин М.С., лікар-психіатр 21 від. Бороденко Н.К.

Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка

Цивілізованість суспільства визначають за різними параметрами, зокрема, за тим, як співгромадяни ставляться до людей з психічними вадами.

З метою визначення ставлення громадян до психічно хворих і надання їм спеціалізованої допомоги нами було проведено спеціальне дослідження.

Лікар-психіатр Скомаровська О.В.

Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка

Велика кількість хворих (за деякими оцінками вони складають 30-50% всіх пацієнтів, які користуються послугами загальної медицини) страждають розладами, які прийнято іменувати функціональними, розуміючи під цим розлад функцій при відсутності органічної патології, тобто патології целлюлярного (клітинного) середовища.

Психосоматика - наука про взаємодію психосоціальних і соматичних процесів, а також система лікування пов'язаних з ними розладів. Таким чином, психосоматика – це є особливий підхід, що включає в себе всі медичні дисципліни, - підхід, що має на увазі не ігнорування соматики, а приділення особливої уваги психіці.