Георгій Георгійович Бойно-Родзевич народився в 1867 р. в Полтаві, в сім‘ї службовця. Середню освіту отримав в гімназії у себе на батьківщині. В 1886 р. поступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Ще студентом-природником не обмежувався вивченням природи, а цікавився і суспільними науками. Звідси і систематичне відвідування лекцій багатьох відомих на той час професорів юридичного факультету, які викладали філософію, історію права та інше.

По закінченні університету Бойно-Родзевич поступив до Військово-медичної академії, яку закінчив на “відмінно” в 1895 р. І згідно з існуючим тоді положенням, повинен був віддати військовій службі п‘ять років. До початку 1897 р. Георгій Георгійович служив полковим лікарем, потім ординатором психіатричного відділення Варшавського госпіталю У 1901 р. він звільнився з військової служби і згідно з конкурсом, зайняв посаду ординатора у Харківській психіатричній лікарні, де працював впродовж 3-х років під керівництвом Б.С. Грейденберга. Коли управа проявила погане ставлення до Грейденберга, Бойно-Родзевич у вигляді протесту залишив службу у Харкові, і з 1904 р. почав працювати ординатором Віленської психіатричної лікарні.

Під час російсько-японської війни Бойно-Родзевич був мобілізований і тільки в 1906 р. повернувся у Віленську лікарню на посаду старшого ординатора. З 1907 р. Георгій Георгійович був помічником директора Московської окружної психіатричної лікарні. А з 1908 по 1928 р. директором Вінницької психіатричної лікарні. З 1928 р. він завідував медичною частиною лікарні, а потім був її науковим консультантом.

Георгій Георгійович виховав ряд поколінь лікарів психіатрів. Не обмежуючись лікарською діяльністю в стінах великої психіатричної лікарні, він викладав в педагогічному інституті, згодом у психоневрологічному технікумі. Георгій Георгійович брав активну участь в житті місцевої секції наукових робітників та науково-медичному товаристві.

З 1931 по 1937 р. Г.Г. Бойно - Родзевич завідував кафедрою психоневрології Вінницького філіалу Київського медичного інституту.

В 1937 помер у м. Вінниці, і його, за уже існуючою традицією, поховали на лікарняному цвинтарі.