Пропонується для використання у практичній діяльності лікарів психіатрів та сімейних лікарів методика психологічного супроводу у чоловіків та жінок хворих на шизофренію з урахуванням функціонального діагнозу.

Методика розроблена та апробована в обласному спеціалізованому клінічному Центрі професійного медико-психологічного супроводу в комплексній терапії шизофренії.

Функціональний психіатричний діагноз визначається відповідно до рекомендацій, запропонованих В.А. Абрамовим, С.А. Пуцаєм, І.І. Кутько (1990).

 Дослідження стану індивідуальної системної інтеграції біопсихосоціальних особливостей хворого за допомогою функціонального діагнозу дає можливість якісно оцінити особливості шизофренічного процесу в контексті патодинамічного, психологічного і соціального компонентів, що дозволяє визначити повноту пристосування хворого до оточуючого середовища.

При оцінці варіанту внутрішньої картини хвороби було встановлено, що гармонійний тип ВКХ при тривалому перебігу шизофренії не виявляється. Натомість, найпоширенішим серед дослідженого контингенту виявився анозогностичний тип ВКХ, який характеризується запереченням наявності у себе психічного захворювання; причому хворим на шизофренію притаманний не дисимулятивний підтип анозогностичного типу, коли хворий усвідомлює свою хворобу, але з тих чи інших міркувань прагне приховати її, а власне анозогностичний, який проявляється неможливістю критичної оцінки свого стану і відсутністю усвідомлення хвороби.

Питома вага хворих на шизофренію з таким типом ВКХ є найбільшою – 56,7% в цілому, причому чоловіків значуще більше, ніж жінок (62,5% проти 51,0%, р<0,05). Другим за поширеністю виявився іпохондричний тип ВКХ. Питома вага цього типу ВКХ серед хворих на шизофренію складає 18,1%, причому у жінок він виявляється значуще частіше, ніж у чоловіків (22,9% проти 13,3%). У чоловіків, хворих на шизофренію, формування іпохондричного типу ВКХ більшою мірою пов’язане з фіксацією на неприємних соматичних відчуттях, тоді як у жінок механізми розвитку іпохондричного типу ВКХ є більш складними і включають зосередження не лише на соматичних відчуттях, а й на змінах у психічній сфері. Ще одним поширеним типом ВКХ у хворих на шизофренію є тривожний (в цілому 16,2% обстежених), який проявляється занепокоєнням, помисливістю, неспокоєм, фіксацією більшою мірою не на реальних, а на удаваних проблемах, пов'язаних із захворюванням. Цей тип ВКХ також більш поширений серед жінок, ніж серед чоловіків (17,1% проти 15,2%). Індиферентний тип ВКХ виявлений у 9,0% хворих на шизофренію; він зустрічається однаково часто у чоловіків та жінок.

Важливим аспектом функціонального діагнозу шизофренії  є визначення типу пристосувальної поведінки хворого. Пристосувальна поведінка є базисною характеристикою соціального компоненту функціонального діагнозу і являє собою  спосіб взаємодії хворого з соціальною дійсністю, зумовленим наявністю хвороби. Серед хворих нами не було виявлено конструктивних форм пристосувальної поведінки, яка притаманна хворим з непсихотичним рівнем ураження ментальної діяльності. Натомість, у хворих на шизофренію виявляється широкий спектр патологічних форм пристосувальної поведінки

Регресивна пристосувальна поведінка, яка тісно пов’язана із анозогностичним типом ВКХ, є найпоширенішою: вона виявлена у 55,6% обстежених, причому у чоловіків частіше, ніж у жінок (60,1% проти 50,9%). Значною є також питома вага хворих з дезорганізованою пристосувальною поведінкою: 21,4% обстежених, частіше у жінок (25,2% проти 17,6%). Менш поширеним варіантом пристосувальної поведінки є дезадаптивна: 14% хворих (11,4% чоловіків та 16,7% жінок). Конфліктна пристосувальна поведінка виявлена у 5,7% хворих на шизофренію (7,1% чоловіків і 4,3% жінок). Найменшою є питома вага аграваційно-рентної пристосувальної поведінки: 3,3% хворих (3,8% чоловіків та 2,9% жінок).

Важливим компонентом функціонального діагнозу є оцінка адаптивних ресурсів особистості, що відбивають об'єктивні можливості відновлення особистості та соціального статусу хворого і визначають клінічний і соціально-трудовий прогноз захворювання. Нами було проаналізовано структуру рівнів адаптивних ресурсів особистості у чоловіків та жінок, хворих на шизофренію.

Оптимальний рівень адаптивних ресурсів особистості, що передбачає відсутність конфліктності в системі відносин особистості, низькі рівні нейротизму, показники тривожності, ригідності і рівня невротизації і психопатизації, у обстежених хворих не виявлявся. Натомість, поширеними серед них були недостатній (дисгармонійний) (13,1% в цілому, 9,0% у чоловіків та 17,1% у жінок), низький (65,0% в цілому, 67,6% у чоловіків та 62,4% у жінок) та інверсний рівні адаптивних ресурсів особистості.

            Функціональний діагноз шизофренії виявив значущі розбіжності у структурі внутрішньої картини хвороби, формах пристосувальної поведінки та рівнях адаптивних ресурсів особистості з урахуванням статі, що дає підстави говорити про різний реабілітаційний потенціал чоловіків та жінок. Виявлені гендерні розбіжності мають важливе теоретичне значення для розуміння патогенетичних механізмів шизофренії, а також практичне значення для розробки лікувальних і профілактичних заходів, планування діяльності психіатричних служб, пошуку шляхів профілактики шизофренії.

НАПРЯМКИ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОЇ КОРЕКЦІЇЇ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТИПУ ВНУТРІШНЬОЇ КАРТИНИ ХВОРОБИ