Лікар-психіатр 15 відділення А.В. Кобець, завідуюча 15 відділенням Л.В. Маринюк, заступник головного лікаря з медичної частини Л.А. Ковальська

Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка

Сон – це фізіологічний стан організму, що регулярно повторюється, легко зворотній і характеризується відносним спокоєм, а також значним підвищенням порогу реакцій на зовнішні подразники.

Третину життя людина спить. Скарги на розлади сну одні із найбільш розповсюджених у психіатрії. Контроль за станом сну грає важливу роль в клінічній практиці, оскільки його порушення є ранньою ознакою початку психічного захворювання. Активність мозку під час сну не хаотична, а має яскраво виражений циклічний характер. За 8 годин, в середньому спостерігається 5 циклів тривалістю 90 - 100 хвилин, при цьому в межах кожного циклу відмічається дві фази – фаза повільного і фаза швидкого сну. Фаза повільного сну - складає 75 відсотків від загальної тривалості нічного відпочинку людини. Саме в цю фазу відбувається реабілітація організму – відновлюються клітини, відпочиває нервова система. Приблизно, через годину, півтори після засинання настає фаза швидкого сну (парадоксальний сон)- саме в цій фазі людина бачить сновидіння. Фаза швидкого сну стає більш тривалою з кожним наступним циклом, однак зменшується глибина сну. Людина позбавлена можливості повноцінно спати, не може в повному обсязі відновити функції психоемоційного захисту і як результат стає в’ялою, розгубленою і роздратованою.

Безсоння – це розлад у вигляді порушення засинання, або підтримки сну. Воно може бути короткотривалим, або стійким. Короткотривале безсоння найбільш часто пов’язане з тривожністю, горем, або фізичним та емоційним перенапруженням. Це порушення не важке, хоча потрібно пам’ятати, що психотичний епізод або глибока депресія можуть починатись з гострого безсоння. Стійке безсоння відноситься до групи станів, при яких найбільш затрудненим є засинання, а не підтримка сну. У хворих часто відсутні інші скарги, окрім безсоння, що пов’язане з поганим передчуттям, або нічними роздуми, які не дають їм спати. Також виділяють первинне та вторинне безсоння. Первинне – не пов’язане з психічним, соматичним захворюванням або вживанням наркотичних речовин. Термін «первинний» вказує на те, що безсоння проявляється незалежно від будь якого психічного або соматичного захворювання. Вторинне безсоння – може бути пов’язане з порушеннями фізичного стану (будь які хворобливі відчуття, що викликають дискомфорт: травми ЦНС, синдром апное, ендокринні, інфекційні захворювання, пухлини, вікові зміни); також пов’язані з психічним захворюванням (при депресії, розладах поведінки, психозах).

Також виділяють розлади сну у вигляді гіперсомнії. Гіперсомнія включає дві групи симптомів: скарги на надто тривалий сон і на надмірну сонливість вдень. В деяких випадках можуть бути наявні обидві групи симптомів.

Порушення сну, досить розповсюджена клінічна ознака ендогенних психозів. При шизофренії часто в першу чергу перед маніфестом хвороби виникають порушення сну. Найбільш характерне для шизофренії безсоння (поверхневий сон з важким засинанням і частими пробудженнями), як правило, важко переноситься хворими, навіть при значній тривалості захворювання.

Слід відзначити особливе місце порушень сну в діагностиці маскованих депресій. В цьому випадку утруднене засинання, перерви сну і раннє пробудження при неможливості знову заснути можуть бути єдиною ознакою початку депресії. Важкі переживання, виникаючі в ранкові години, після раннього пробудження, у людей хворих на депресію, що страждають безсонням, можуть бути небезпечними в плані суїцидальних дій.

При маніакальній фазі біполярного психозу характерно вкорочення нічного сну, однак хворі не відчувають його дефіциту, не намагаються спати вдень. На відміну від хворих у депресивній фазі, вони легко переносять безсоння і як правило, не скаржаться на нього.

Не рідко у хворих, що скаржаться на безсоння, можна встановити, що загальна тривалість сну у них до і під час захворювання майже не змінилась. Це найбільш характерно для хворих з істеричним неврозом. Хворі прагнуть демонструвати повну відсутність сну всупереч об’єктивним спостереженням оточуючих.

Різновид порушення сну залежить не стільки від самого захворювання, скільки від його клінічного перебігу і особливостей характеру людини. 18 днів 21 година і 40 хвилин це найбільш тривалий період без сну, який не минув для рекордсмена без наслідків (галюцинації, розлади мови і зору, порушення пам’яті). За останні 100 років частка сну у житті людей зменшилась на 20 відсотків. Досить часто недооцінюється роль сну. В сучасну епоху технічного прогресу кожна людина намагається наздогнати шалений ритм життя за рахунок скорочення тривалості сну. Що як наслідок впливає на фізичне та психічне здоров’я . Тому ми маємо зважати на необхідність достатнього відпочинку та сну.