Лікар-психіатр Скомаровська О.В.

Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка

Ще в V столітті до н. е. Сократ стверджував, що не існує тілесної хвороби, відокремленої від душевної. А Платон, відомий учень Сократа, нарікав: “Велика помилка відбувається там, де тілесні й душевні хвороби лікують різні лікарі. Адже тіло невід’ємне від душі“.

Велика кількість хворих (за деякими оцінками вони складають 30-50% всіх пацієнтів, які користуються послугами загальної медицини) страждають розладами, які прийнято іменувати функціональними, розуміючи під цим розлад функцій при відсутності органічної патології, тобто патології целлюлярного (клітинного) середовища.

Психосоматика - наука про взаємодію психосоціальних і соматичних процесів, а також система лікування пов'язаних з ними розладів. Таким чином, психосоматика – це є особливий підхід, що включає в себе всі медичні дисципліни, - підхід, що має на увазі не ігнорування соматики, а приділення особливої уваги психіці.

Існує одночасно кілька причин виникнення психосоматичних розладів:

• генетична або конституціональна схильність органу;
• стрес, обумовлений тривалодіючими психотравмами;
• внутрішній конфлікт між однаковими за інтенсивністю, але суперечливими мотивами.

Ще в 30-ті роки ХХ століття одним з основоположників психосоматичного напрямку в медицині Францем Александером була виділена група “класичних психосоматичних захворювань”, або “чикагзька сімка”:

• есенціальна гіпертонія;
• виразкова хвороба 12-палої кишки;
• неспецифічний виразковий коліт;
• бронхіальна астма;
• тиреотоксикоз;
• ревматоїдний артрит;
• нейродерміт.

В даний час до психосоматичних розладів вже відносять більше 500 найменувань найпоширеніших хвороб. Сьогодні традиційна медицина визнає - щонайменше 75% усіх хвороб є психосоматичними, тобто мають як фізичні, так і емоційні або ментальні причини.

Залежно від того, в якій ситуації частіше знаходиться людина, які почуття відчуває, в тих чи інших ділянках тіла виникають зони постійного хронічного напруження - м'язові блоки. Це призводить до функціональних порушень, а потім і до появи тих чи інших хвороб (психосоматичних). Наприклад, накопичені образи блокують грудну клітину, сприяють формуванню хронічного бронхіту, «покашлювання», що не має інфекційної природи. Те ж стосується і захворювань печінки (неінфекційної природи), адже печінка є "органом-архівом” пережитих образ і гніву. Діагноз “Дискінезія жовчовивідних шляхів" з'явився в медичному лексиконі в останні роки, а до цього існувало поняття “невроз жовчного міхура”…

Вплив агресивності і ворожості на виникнення хвороби вивчено досить добре. Основною ланкою тут є адреналін і кортизол (гормони надниркових залоз), викликаний ними стійкий спазм судин стає причинним фактором виникнення ішемічної хвороби серця, збільшує ризик інфаркту міокарда.

Ми звично повторюємо фразу, що “всі хвороби від нервів”, але “нерви” - це центральна і вегетативна нервова система, а хворіємо ми від емоцій! Все це підтверджує опосередкований вплив людських пристрастей на фізичний стан. Потрібно навчитись контролювати власні емоції, більш спокійно сприймати події, уникати конфліктів, - і ось він, довгоочікуваний оздоровчий ефект. Психотерапевтичні техніки потужно відновлюють здоров'я людей будь-якого віку. Популярність тілесно - орієнтованої (соматоцентрованого) підходу в психотерапії за останнє десятиліття значно зросла за рахунок її високої практичної ефективності. Важливою її перевагою є широка різноманітність застосовуваних технік. Тільки значно вигідніше (дешевше і швидше) користуватися ними для профілактики, тобто при незначних симптомах: підвищена стомлюваність, дратівливість, незначні порушення сну, зниження працездатності, поганий настрій частіше, ніж раз на тиждень. Є ж різниця - лікувати зруйноване здоров'я або підтримувати працездатний біологічний механізм.