Височанська Т.Г.,   Бартюк Р.С., Бородій О.О., Височанський О.В.,  Карпенко Н.В., Костенко Т.В., Коробчук Н.І., Капітанчук І.В., Кривенко Г.О.,  Матіюк С.І., Сініцка Л.В., Смотрицька Т.В., Фікс Д. О., Шмигельська Ю.А., Щербанюк Ю.А., Чирка Ю.В.

Запорукою надання ефективної допомоги при гострому інсульті, передусім – ішемічному, є максимальне використання переваг, які надає феномен «терапевтичного вікна». Це означає, що ключовим моментом зусиль професійної команди фахівців з інсульту мають бути організаційні заходи, спрямовані на скорочення часу доправлення хворого до центру надання допомоги та випереджаюча активація команди та процедур, що дозволить максимально скоротити час реагування.

Зав. відділенням №14 ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка

Кудренко Я.В.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) – порівняно рідкісний, але небезпечний для життя розлад, пов'язаний з прийомом психотропних препаратів, переважно антипсихотиків (нейролептиків). ЗНС спостерігається не тільки в психіатричній практиці, він може зустрічатися у пацієнтів з будь-якою патологією, а також у здорових осіб у випадках призначення їм нейролептиків.

Крім того, ЗНС може спостерігатися і при призначенні інших дофамінподавляючих препаратів або при відміні прийому агоністів дофаміну. Крім нейролептиків, злоякісний нейролептичний синдром може виникати внаслідок прийому таких засобів, як метоклопрамід, дезипрамін, дотіепін, літій, фенелзін, тетрабеназин, резерпін, амоксапін, флуоксетин, кокаїн, амфетамін. https://ru.wikipedia.org/wiki/Злокачественный_нейролептический_синдром

Розлад було вперше описано J. Dеlау і співавторами в 1960 році у пацієнтів, які отримували галоперидол, хоча подібні спостереження зустрічалися і раніше - приблизно з 1956 року, майже відразу після введення антипсихотиків в клінічну практику.

 Гострий інсульт залишається однією з провідних проблем сучасної медицини, насамперед у зв’язку з високим рівнем захворюваності, великою інвалідизацією та смертністю серед дорослого населення. В світі щорічно виникає 17 млн. інсультів (до 1\3 - у віці – 20-64р.), приблизно 5,7 млн. пацієнтів помирає внаслідок нього.  В середньому, кожні 2 секунди реєструється інсульт, кожні 4 години одна людина помирає від інсульту.  Захворюваність на інсульт в країнах з високим рівнем доходу знижується, за останні 2 роки - на 40%, а в країнах з низьким та середнім рівнем доходу збільшується (за останнє десятиріччя подвоїлась).

Заступник головного лікаря з медичної частини Муц О.М., керівник центру завідувач відділення №21 доктор медичних наук Гнатишин М. С., асистент Марункевич Я. Ю.

Наявність супутньої соматичної патології при шизофренії суттєво знижує ефективність терапевтичних та реабілітаційних заходів. Окрім необхідності враховувати фізичний стан хворого при визначенні схеми та доз антипсихотичної терапії, необхідно враховувати варіанти взаємного впливу ліків, призначених для лікування шизофренії та супутніх соматичних захворювань. Слід мати на увазі зміну клінічної картини захворювання під впливом супутньої соматичної патології, а також потенційну небезпеку загострень не лише основного, а й супутнього захворювання і пов’язану з цим необхідність системної терапії одразу двох видів патології – психічної та соматичної.

Заступник головного лікаря з медичної частини Муц О.М., керівник центру, завідувач відділення №21 доктор медичних наук Гнатишин М. С., лікар-психіатр Буздиган О.Г.

Обсяг діагностичних заходів при шизофренії визначений нормативними документами, в ряді випадків проводиться без урахування важливих клініко-функціональних аспектів, в тому числі й тих, що мають безпосередній вплив на тривалість та ефективність лікування. Оптимізація застосування існуючих схем лікування шизофренії є перспективним напрямком удосконалення лікувально-профілактичних заходів при цьому захворюванні. Вона дозволяє суттєво збільшити ефективність терапевтичних та реабілітаційних заходів без додаткових витрат, а також забезпечити максимальну стандартизацію лікування. Перевагою оптимізації існуючих терапевтичних схем є також більша дослідженість можливих побічних ефектів та ускладнень, і, відповідно, більша безпечність застосування.

Заступник головного лікаря з медичної частини Ковальська Л.А., керівник центру, завідувач відділення №21, доктор медичних наук Гнатишин М. С., завідувач відділення №10 Ольхова М.Г.

Важливим індикатором соціального функціонування індивіда є спосіб життя. Хворим на шизофренію в силу глибоких особистісних змін, спричинених захворюванням, притаманні несприятливі варіанти способу життя (зниження уваги до власного здоров'я, нехтування правилами догляду за собою тощо), що також утруднює їх соціальну адаптацію. Враховуючи це, нами було досліджено такі важливі аспекти способу життя, як поширеність тютюнової та алкогольної залежності, а також особливості харчування хворих на шизофренію.

    Заступник головного лікаря з медичної частини Ковальська Л.А., керівник центру, завідувач відділення №21, доктор медичних наук Гнатишин М. С., завідувач відділення №10 Ольхова М.Г.

Дослідження стану індивідуальної системної інтеграції біопсихосоціальних особливостей хворого за допомогою функціонального діагнозу дає можливість якісно оцінити особливості шизофренічного процесу в контексті патодинамічного, психологічного і соціального компонентів, що дозволяє визначити повноту пристосування хворого до оточуючого середовища.

При оцінці варіанту внутрішньої картини хвороби було встановлено, що гармонійний тип ВКХ при тривалому перебігу шизофренії не виявляється. Натомість, найпоширенішим серед дослідженого контингенту виявився анозогностичний тип ВКХ, який характеризується запереченням наявності у себе психічного захворювання; причому хворим на шизофренію притаманний не дисимулятивний підтип анозогностичного типу, коли хворий усвідомлює свою хворобу, але з тих чи інших міркувань прагне приховати її, а власне анозогностичний, який проявляється неможливістю критичної оцінки свого стану і відсутністю усвідомлення хвороби.

Зав.від. Височанська Т.Г., Височанський О.В., Костенко Т.В.

Однією з найбільш важливих проблем сучасної неврології є профілактика, діагностика та лікування мозкових інсультів. Це обумовлено їх високою розповсюдженістю, захворюваністю, інвалідизацією та смертністю.

  Інсульт – це раптовий неврологічний дефіцит, зумовлений ішемією або геморагією мозку Гострий інсульт є одним з головних чинників захворюваності та смертності в світі, є  важливою причиною захворюваності та тривалого строку непрацездатності як в Україні, так  і в інших раїнах світу. Висока частота захворювання зумовлює тяжкі економічні наслідки як для найближчого оточення пацієнта, так і для держави.

Лікар-невролог Бородій С.О.

Енцефаліт- гостре інфекційне запальне захворюваня ЦНС з переважним ураженням головного мозку, що нерідко супроводжується залученням його оболонок (менінгоенцефаліт).

Мета: аналіз результатів «Школи по програмі надання сучасної допомоги пацієнтам з гострою цереброваскулярною патологією» та зміни маршруту пацієнтів-кандидатів на тромболітичну терапію у Вінницькій області.