Транзиторні ішемічні атаки та мозкові кризи є важливою діагностичною та диференційно-діагностичною проблемою. Раптовість розвитку та нерідко драматичні суб’єктивні прояви слугують причиною госпіталізацій з підозрою на розвиток інсульту. З другого боку, судинний мозковий криз та ТІА є відомим предиктором розвитку повного, завершеного інсульту в найближчий період і тому вимагають особливої уваги до себе.

Транзиторна ішемічна атака

Мозкові кризи

ТІА – раптовий неврологічний дефіцит, що триває не менше години і не викликаний причинами іншими, ніж судинні

Мозкова криза – інсульт (в розумінні фокального неврологічного дефіциту - чи розлад переважно загально-мозкових функцій)

Вже за визначенням цих феноменів можна побачити проблемні моменти, вирішити які водночас не можливо. Часте перекриття клінічних проявів з іншими кризовими станами, в тому числі і психо-вегетативного походження утруднює діагностику, яка часто ґрунтується на суб’єктивних уявленнях та відчуттях лікаря, його уподобаннях та поглядах, доктринах, яких він дотримується.

В визначенні стану важливе первинне значення мають суто анамнестичні відомості про:

• неврологічний дефіцит, який минув на момент огляду (для ТІА),
• «перекриття» клінічних ознак ТІА психо-вегетатитвними проявами (досить поширеними в популяції «панічними атаками»),
• інтерпретація отриманих відомостей та суб’єктивних скарг пацієнта (залежить від позиції лікаря).

Типи мозкових кризів є чисельними і ми наводимо лише найчастіші у практиці, а не повну їх класифікацію, яка, можливо, і не може бути вичерпною, але нагадує про їх чисельний спектр.

Типи церебральних кризів

• Гіпертонічна церебральна криза з переважанням загально-мозкових симптомів
• Гіпотонічна церебральна криза з синкопальними проявами
• Вестибулярна криза (синдром Мен’єра, гострий вестибулярний синдром, купулолітіаз)
• Кардіоцеребральний синдром
• Ендокринні кризи

Необхідно зауважити, що гіпердіагностика вестибулярних порушень як проявів інсульту реально присутня в практиці. Слід пам’ятати, що якщо прояви обмежуються тільки вестибулярним синдромом – в усій його різноманітності, але при цьому ми не виявляємо суто стовбурових ознак чи мозочкової дисфункції, то слід дуже обережно інтерпретувати такі прояви в рамках інсульту: скільки людей з банальними вестибулярними порушеннями периферичного походження роками живуть з діагнозом-вироком – «перенесений інсульт»!

Причини минучих порушень мозкового кровообігу є теж досить різноманітними:

• Стенозуючі процеси в магістральних судинах шиї та голови,
• Порушення серцевого ритму та міокардіопатія,
• Вірогідне незрощення овального отвору,
• Септичний ендокардит,
• Синдром ортостатичної гіпотензії (наприклад, пізня стадія цукрового діабету).

В будь-якому випадку, інтерпретація минучих неврологічних розладів є важливим моментом для визначення подальшої лікувальної тактики та долі хворого.

Сучасна доктрина у відношенні ТІА та церебральних кризів, які в будь-якому випадку є результатом порушення, зриву авторегуляції мозкового кровообігу, вимагає відношення до цих пацієнтів, як і до хворих з інсультом. Тому в рамках нашого відділення профілізовані ліжка для хворих з такими порушеннями.

Не зважаючи на минучість неврологічних ознак транзиторної ішемічної атаки, основна увага приділяється швидкому та повноцінному обстеженню, яке починається з КТ. Саме нейровізуалізація дозволяє часто вирішити питання, чи є розлад інсультом чи ні, хоча діагноз інсульту залишається цілком клінічним. Нейровізуалізація, яка розширяється за допомогою магніто-резонансного дослідження дає змогу встановити і так звані «німі» в клінічному сенсі інсульти. Такі знахідки суттєво підтверджують судинну природу стану хворого і формують прогностичні висновки.

Вирішальним для діагностики стенозуючих процесів у магістральних судинах є ультразвукове допплерівське дослідження, яке проводиться в нашій клініці. Саме воно може встановити покази для подальшого хірургічного втручання – ендартеріектомії як певного кроку в профілактиці можливого наступного гострого порушення мозкового кровообігу.

В комплекс обстеження входить повне клінічне та біохімічне обстеження, визначення стану когнітивних та емоційних функцій, спеціальні консультації спеціалістів при необхідності, холтерівське моніторування, добове моніторування тиску та інше.

Нами проаналізовано 50 послідовних історій хвороб пацієнтів – мешканців Вінницької області, перебували на стаціонарному лікуванні в інсультному відділенні протягом першого кварталу 2009 р. Серед обстежених – 21 чоловік та 29 жінок. Середній вік 50 ± 24 років.

Діагноз при вступі:

ГПМК

14 (28% )

ТІА

12 (24% )

Гостра церебральна криза

17 (34% )

Гострий вестибулярний синдром

5 (10% )

В результаті проведеного обстеження виставлено клінічні діагнози:

ТІА

11 (22%)

Стенозуюче ураження прецеребральних судин без інсульту

18 (36%)

Гостра церебральна гіпертонічна криза

13 (26%)

Гострий вестибулярний синдром

8 (16%)

Таким чином, обстеження пацієнтів згідно сучасних алгоритмів дозволяє уникнути гіпердіагностики щодо ГПМК (при виписці 22% проти 52% при вступі.)

Обстеження та спостереження за хворими з підозрою на ТІА звичайно триває 3-5 днів і завершується обґрунтованим висновком та відповідними рекомендаціями, які включають основні типи вторинної профілактики. Такі хворі після виписки залишаються під уважним наглядом співробітників відділення в тому числі і, як правило, відвідують лікаря раз на місяць. Повторні обстеження через 2-3 місяці дозволяють остаточно визначитись як з факторами ризику так і з типом перебігу судинно-мозкового захворювання, встановити найліпшу тактику подальшого лікування.

Ми вважаємо цей розділ роботи дуже важливим та перспективним саме в плані профілактики розвитку великих мозкових катастроф.